Казки від учнів 4-а класу

  Казка про Клавіатуру, Комп’ютер, Андрійка і розумного  Жучка                  

 Жив собі хлопчик, якого звали Андрійко. Він дуже любив гратися на комп’ютері. Але Андрійко не знав, що насправді його комп’ютер умів думати й говорити. Розмовляв він також зі своїм другом, Жучком, який жив у кімнаті Андрійка. Цей Жучок був надзвичайно розумний, не шкодив Андрійкові, і знав усе про комп’ютери, такі, як наш. Хлопчик теж був знайомий з цим розумником. І ось одного разу трапилась дуже цікава історія.
 Наближався день народження Андрійкової бабусі, яка жила в іншому місті, тому хлопчик дуже хотів зробити гарний подарунок і надіслати бабусі листівку. Часу для приготувань залишалося мало, тому тато порадив Андрійкові написати бабусі електронне вітання. Хлопчик уже вибрав гарну листівку, зібрався писати повідомлення, але, коли Андрійко натискав на різні букви, на екрані не з’являлося жодної…Що ж робити? І раптом з-під хлопчикового ліжка вискочив Жучок. Він знав, що сталося з Клавіатурою, адже вона, як дочка Комп’ютера, також могла спілкуватися, з ким хотіла. Клавіатура жалібно застогнала, тому що неохайний Андрійко часто їв за комп’ютером, і багато бруду застрягло між кнопками. Жучок каже:
-Справи погані, тут контакти засмітились.
-Які контакти? - питає Андрійко, який нічого не знає про правила поведінки за комп’ютером, і про те, як він працює.
- Андрійку, я зараз тобі дещо розповім. Мене цього навчила ще моя бабуся, яка теж була комп’ютерним майстром. Отже, клавіша на клавіатурі працює так: коли ти натискаєш на клавішу з якою-небудь буквою, контакти замикаються, електричний сигнал біжить по проводах з клавіатури в комп’ютер, і він показує цю літеру на екрані. Та, якщо бруд заважає замкнути контакти, сигнал не побіжить,- пояснив розумний Жучок.
Комп’ютер з клавіатурою з усім погоджувалися, хоча бідна засмічена Клавіатура вже не мала сил на розмови.
 Жучок наш був не просто генієм між своїми братами, а й швидким працівником. Він, узявши зі своєї нірки спеціальні інструменти для чистки клавіатури, проліз у глибини Комп’ютера, оскільки був дуже маленьким. Між кнопками Жучок зустрів і крихти від печива, і кетчуп від піци, і краплі солодкої води. Та вправними рухами він гарно все розчистив своїм спеціальним пилососом, який був такий малесенький, як і сам Жучок.
 Усі були вдячні Жучку: і Андрійко, який нарешті відправив бабусі привітання, і Комп’ютер, але найбільше - Клавіатура.
 Тому ви повинні знати, що не можна їсти під час праці за комп’ютером, бо це може призвести до жахливих наслідків, і не в кожного вдома знайдеться Жучок-розумник, який допоможе в будь-яку хвилину. Тому запам’ятайте це на все життя і дорожіть своїм комп’ютером, бо він справді дуже важлива й дорога для нас річ.

Ільків Андріяна

Колись дуже давно існувало чарівне королівство - Комп*ютерія. Правив тим королівством король Великий Процесор. Мав він двох дочок прекрасних Мишку і Клавіатуру. Всі в цьому королівстві жили щасливо. Тут панували щастя і радість.

Але не довго царювало тут щастя. На королівство впало жахливе лихо. Злий чарівник Вірусол викрав короля Великого Процесора з метою забрати в нього владу і оженитися на Клавіатурі. А Клавіатуру зачинив у високій вежі, де мала Клавіатура чекати свого весілля. Не хотів король віддавати злому чарівникові свою дочку, бо знав яка нещаслива буде його мила донька.

Мишка, якій вдалось втекти непоміченою, побігла у місто шукати того, хто визволить Клавіатуру та короля і переможе  Вірусола. Знала вона, що в королівстві живе молодий і відважний юнак  Антивірус. Три дні шукала вона Антивіруса. І знайшла його в маленькій хатинці серед лісу.

Відчайдушний Антивірус одразу кинувся на допомогу. Але Мишка застерегла його, що Вірусол дуже хитрий і підступний. На щастя, принцеса, тікаючи з замку, прихопила чарівні лук і стріли батька. Спорядила вона юнака і сказала, що вся магія Вірусола знаходиться в його чарівному медальйоні. Якщо Антивірус поцілить в медальйон, то пропаде чарівник і королівство буде врятовано.

І от прийшов Антивірус до замку Вірусола. Замок охороняли великі гобліни Брудняка і Впертяка. Знав юнак, що гобліни дуже бояться мила, бо в них алергія. Тому взяв він мило і сміло підступив до Брудняки і Впертяки. Гобліни хотіли з*їсти Антивіруса, але понюхавши повітря, відчули вони, що милом юнак пахне. І як почнуть чхати і чухатись. Так втікали, що аж земля тряслась.

Заходить юнак в замок і бачить, сидить на троні бридкий і горбатий Вірусол. Зрозумів  Антивірус чому так не хотів король заміжжя принцеси і чарівника. Натягнув він тятиву, взяв стрілу, прицілився. І пустив тятиву…

Влучив він у самісінький центр медальйона. Вилилася магія з медальйона. Вірусол був такий злий, що аж лопнув від злості. А Антивірус уже вивільнив короля і чарівну принцесу. Закохався він у принцесу, так само як і принцеса в нього і побралися вони вже через тиждень. І знов було повернено щастя, радість і королівство у руки доброго короля. А Клавіатура і Антивірус побралися вже через тиждень. І стали вони поживати і королівством керувати. А батько разом з Мишкою бавив внуків. Незабаром і Мишка вийшла заміж, але це вже зовсім інша історія…

Гембатюк Ліда

 

Дід Монітор та баба Клавіатура

Жили-були дід Монітор та баба Клавіатура. Вони жили зовсім одні і тому часом дуже сумували. Баба Клавіатура вирішила скачати з  Інтернету програму. Тоді вона скачала її на робочий стіл і побачила, що на комп’ютері вірус. У розпачі баба Клавіатура прийшла до діда Монітора і розповіла, що сталося. Дід довго думав, а потім вирішив подзвонити до свого кума Блока живлення.

– Здоров був,- сказав дід Монітор – моя жінка Клавіатура занесла на комп’ютер вірус, що порадиш робити?

- Ти не переживай, куме Монітор - сказав Блок живлення – я обов’язково щось вигадаю.

Блок живлення довго думав, що робити, тоді йому сяйнула думка: «Подзвоню я до своєї сестри Мишки, нехай зайде в Google та скачає антивірус». Так і зробив Блок живлення. Його сестра Мишка зайшла в Google та сталася прикрість, виявилося, що немає Інтернету. Тоді вона подзвонила до Блока живлення.

- Блок живлення, я зайшла в Google як ти і казав, та на комп’ютері немає Інтернету. – сказала Мишка.

- Так…я маю одну ідею. Чекай мого дзвінка!- сказав він.

Довго не думаючи, Блок живлення зателефонував до старого тестя Модема.

- Здоров був, Блоче!- сказав модем.- Ну що тобі знову щось потрібно?

- Ее…так,- ніяково сказав зять - справа в тому, що мені потрібно зайти в Google, а інтернету немає.

- Ааа, ти через це,  я захворів і тому мусив перестати працювати, але зараз я знов приходжу до ладу – сказав Модем - так що заходи в свій Google.- Засміявся старий.

- Дуже дякую, бувай!- сказав Блок живлення

Нарешті, коли все владналось Мишка таки скачала антивірус. І тепер дід Монітор та баба Клавіатура раділи з того, що все таки скачали потрібну Програму.      

Ярина Гембатюк, 4-а клас

Жили були дід Монітор та баба Клавіатура і була в них внучка Мишка.

   Одного разу Мишка була дуже неслухняна. Вона відвідувала різні підозрілі сайти з рекламами і впустила в комп`ютер вірус. Через це їх друг Системний блок захворів.

   Дід Монітор та баба Клавіатура викликали лікаря Антивіруса. Він вислухав усі скарги  і зробив висновок, що Системний блок заражений Троянським вірусом. Лікар Антивірус виписав хворому рецепт. У ньому було зазначено, що потрібно встановити нову операційну систему. Дідусь та бабуся придбали ліки і Системний блок знову запрацював.

    А онучці Мишці було заборонено заходити на різні незрозумілі сайти.

Караїм Іванна

КАЗКА ПРО ТЕ ЯК ЖИЛИ МОНІТОР МИШКА ТА ПАНІ КЛАВІАТУРА

         Жив-був колись у одному місті, в чарівному домі пан Монітор. Був він роботящий, стрункий і гарний юнак. У тому ж домі жила пані Клавіатура, поважна дама, похилого віку та молоденька панночка Мишка. Працювала Клавіатура без зупину. Про все на світі вона знала. Мишка молоденька, шустренька дівчинка. На її погляд, їй поділяли не достатньо уваги в цьому домі, а особливо пан Монітор. Вона мріяла про той час, коли пані Клавіатура піде нарешті на пенсію, і тоді вони -  Монітор та Мишка нарешті зостануться один на один… Саме тому при найменшій нагоді вона намоглась бути Монітору корисною і нашкодити Клавіатурі.

      Клавіатура не один рік жила на цьому світі, служила вірою і правдою ще старому батьку Монітора, а Мишок побачила, трьох це точно. Тому вона і живе довше за усіх на цьому столі, що мудра. З кожною з них вона рано чи пізно домовлялась. Когось просто ставила на місце, з кимось просто розмовляла по-доброму, стомилась вона від цієї боротьби, саме тому вона вирішила провчити цю. Добре, сказала Мишка. Якщо ти впораєшся без мене – посміхнувшись сказала вона, то я піду. Мишка з ранку взялась за працю. Вона вдвох з Монітором зіграли в шахи, слухали музику …Але тут терміново потрібно було друкувати казку «Про Монітора та Мишку»… і Мишка почала робити помилку за помилкою, Монітор, який завжди був чемним, почав сердитися на Мишку, робити її зауваження. Казати про те, що терміново потрібна нова молода Клавіатура. Праця зупинилась. Він відмовився працювати вдвох з цією особою…

        Мишка попросила у пані Клавіатури пробачення, і з того часу живуть вони всі дружно, і більш ніколи не сперечаються про те, хто ж головний. На все життя запам’ятала це Мишка. Отже, кожен повинен виконувати свою працю сумлінно, і відноситися до друзів з повагою.

Маріанна Навольська