У театрі, на фестивалі

Під час нашої екскурсії у місто Чернівці – 25.10.2013, ми мали можливість переглянути на сцені Чернівецького муздрамтеатру виставу акторів Черкаського театру «Дванадцята ніч, або Що захочете» у рамках фестивалю комедії «Золоті оплески».

П’єса Вільяма Шекспіра «Дванадцята ніч або Що захочете» названа на честь свята дванадцятої ночі у різдвяний сезон. Це п’єса про кохання, утім, в інтерпретації режисера-постановника Андрія Крітенка – це історія про зрілу любов, а не підліткову, як у Ромео і Джульєтти.

Вистава вийшла надто осучасненою. Фактично, у ній лишилося дуже мало Шекспіра, натомість з’явилося багато Крітенка та його інтерпретацій творчості класика. Для кожного актора режисер придумав особливий образ. Небіж Олівії Тобі — халамидник у порваних джинсах і футболці з зображенням портрету. До речі, Тобі-Бобров забезпечував музичне оформлення вистави — актор акомпанував собі на гітарі та виконував різноманітні варіації на тему O sole mio Едуардо ді Капуа на слова Джованні Каппурро. Замість офіцерів сценою розгулювали двоє беркутівців, яким Тобі хвацько демонструє, як можна порозумітися з правоохоронцями за допомогою грошей. Слуга Олівії возить туди-сюди візочок із супермаркету, в якому сидить собачка Аліса. Сама ж Олівія  - екзальтована панянка з садистськими нахилами, яка весь час розмахує палицею-батогом і за допомогою беркутівців одружує на собі покірного Себастьяна. Та чи не найбільш переконливими і «шекспірівськими» лишилися князь Орсіно та Віола, вона ж — Цезаріо.

Новим і цікавий для нас було те, що дану виставу у рамках фестивалю оцінювало журі.Тому ми з нетерпінням чекали антракту, щоб краєм вуха почути думки членів журі.

Ось, одна із них: «Ціную й поважаю будь-який театр, будь-яку постановку. Маю багато позитиву. Хочу щиро подякувати Черкаському театру. Акторський ансамбль на високому рівні! Ми актори, створюємо на сцені весь світ, про все можна сказати на сцені», – Юрій Марчак, директор Чернівецького облмуздрамтеатру, директор фестивалю.

Режисера Андрія Крітенка критики називають майстром «театру парадокса». 

Андрій Крітенко, режисер вистави: «У цьому тексті є почуття, які виносять якимось неймовірним чином нас до квінтесенції стосунків між людьми, які потім не можуть один без одного».

Сучасний переклад комедії спеціально для цієї постановки здійснив письменник Юрій Андрухович. Для режисера «Дванадцятої ночі» сучасна адаптація англійського класика дуже важлива.

Андрій Крітенко, режисер вистави: «Настільки живий, хоч стільки йому років, стільки сторіч пройшло. Він настільки адекватний нашим почуттям, що ти розумієш: не може бути ніяких там відчужень у сенсі скільки років минуло і якої національності людина».

Андрій Крітенко, режисер вистави: «Андрухович так і працював, перекладаючи максимально наближено до Шекспіра. І тому текст є таким живим і сучасним. Тому що живіше, ніж оригінальний текст, важко щось знайти».

Звичайно, вистава виявилась для нас складною і в деяких моментах малозрозумілою. Але, це спонукатиме перечитати її переклад, а в майбутньому і мовою оригіналу. Може, комусь із нас вдасться здійснити і своє трактування, і глядачі матимуть можливість переглянути його.

Коцюбійчук Віра