Відвідини Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту

25 жовтня 2013 року наш клас разом з улюбленим класним керівником – Наталією Анатоліївною здійснили екскурсію до міста Чернівці.

Розпочалась вона із відвідин Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту. Про що я розповім детальніше.

…Також хочу сказати, що нам особливо сприяла у цьому погода – було справжнісіньке бабине літо. Листя різного кольору, неповторний запах осені – усе це також сильною мірою впливало на нас…

На мальовничій північно-східній околиці Чернівців, поблизу Прута, створено коштовну перлину буковинського краю - Музей народної архітектури і побуту. Нині відвідувачі мають чудову нагоду побачити старовинне буковинське село в мініатюрі. Музей у поєднанні з природним ландшафтним середовищем знайомить з кращими зразками духовної і матеріальної культури Буковини, цікавими взірцями народного зодчества, побуту різних культурно-історичних районів та етнографічних груп, досягненнями декоративно-прикладного мистецтва, які свідчать про великий історико-культурний досвід, невичерпний талант і працелюбність буковинців.

Музей подібного профілю — один з небагатьох в нашій державі. Нині діюча експозиція складається з двох архітектурно-етнографічних зон – «Хотинщина» та «Західне Подністров’я».

Із зеленого пагорба, на якому розташований вхід, видніється буковинське село. Ступаючи його дорогою, ми подорожуємо не тільки різними етнографічними зонами Буковини, але й долаємо епохи і часи.
Зустрічають нас два вітряки. Здається, от-от їх крила заскриплять, запахне свіжим мливом. Селяни, очікуючи на помол, вели повільну і невимушену розмову про життя, доки з дверей не виходив припорошений з ніг до голови мельник...

Крокуючи далі, повз житнє поле, яке влітку виграє на сонці золотим колосом, ми вступаємо у бессарабське село - етнографічну зону "Хотинщина". А ось садиба селянина. У центрі її - трикамерна хата (1891 р.) з високою стріхою та оригінально виплетеним з лози димарем. На подвір'ї господарські споруди: шопа, курник, кошниця, лозниця.

Поруч сільська корчма (20-х рр. XX ст.). Вона трикамерного типу (буфет, комора і житлова кімната корчмаря). До корчми селяни збиралися не тільки випити оковитої, але й поспілкуватися між собою, почути новини.

Звертаємо з дороги - і потрапляємо до кузні (20-і рр. XX ст.). Ковальська піч з горном, ручний міх, ковадло і кувалда створюють атмосферу сільської кузні в дії: ми ніби відчуваємо запах розжареного металу, чуємо стук ковальського молота, бачимо снопи іскор над ковадлом.

На другу сільську вулицю, де відтворені зразки народної архітектури та побуту селян Західного Подністров'я, потрапляємо дорогою, що мальовничо в'ється поміж городами.

Тут нас зустрічає самітня хатина (1861 р.) селянина. У таких злиденних спорудах переважно жили бідняки з великими сім'ями.
Поряд з хатою бідняка розміщений двір селянина середнього достатку. У центрі двору - хата. Господар мав землю, худобу, споруди (стайню, комору, карник, курник). У хаті розвішаний святковий і робочий одяг, стіни прикрашені килимами і залавниками.

А далі потрапляємо до великого двору, власником якого був заможний селянин - староста. У центрі - одна з найстаріших житлових споруд - трикамерна хата (1835 р.) з багатим інтер'єром. Крім хати, є стодола, комора, карник, курник і дві кошниці. Господар мав землю, водяні млини, тримав коней, корів, свиней, птицю.

Продовжує експозицію сільська управа (30-ті рр. XX ст.). У румунські часи в цій будівлі розміщувалися примар з нотарем, жандармський пост, сільські депутати.

Завершує музейну експозицію комплекс культових споруд - Миколаївська церква (1774 р.) і дзвіниця. Перший іконостас Миколаївської церкви був намальований на стіні, але він не зберігся. Теперішній - робота школи іконописних майстрів Києво-Печерської та Почаївської лавр.
На причілковій стіні притвору, у церкві, розміщені копії малюнків румунського королівського придворного художника, що зображують церкви і монастирі Північної та Південної Буковини.

Музейна експозиція демонструє еволюцію житла і побуту буковинців. Регіональні особливості виразно проявляються у конструкції споруд, виборі матеріалів, особливостях будівельної техніки. Прослідковуються вони і в крої та оздобленні одягу, ремеслах, обрядах, звичаях, піснях.

В музеї представлено понад 35 архітектурних експонатів – характерних зразків народного зодчества другої половини 18 – першої половини 20 ст. Серед них - житлові та господарські споруди, виробничі та громадські споруди. Архітектурні пам’ятки доповнені традиційними інтер’єрами. У музеї відтворено також напівземлянку 8 ст. (старослов’янське житло) – перший археологічний об’єкт.

Фондові зібрання музею нараховують близько 8 тис. одиниць зберігання: землеробська техніка, знаряддя праці, побутові речі, народний одяг, тканини, вироби з дерева, металу і глини, музичні інструменти, предмети культу, книги та ін. З них понад 1,5 тис. представлено в інтер’єрах будівель.

Музей підтримує розвиток народних промислів та ремесел на Буковині, активно сприяє відродженню та збереженню традиційних звичаїв та обрядів.

Музеєм проведено десятки стаціонарних та пересувних виставок.

 Після відвідин музею до нас прийшли почуття любові і поваги до талановитого народу Буковини, руками якого були створені чудові архітектурні споруди, предмети побуту.

Вважаю, що у нашій пам’яті надовго залишиться цей хороший спогад про відвідини такого гарного історичного місця.

Качор Тетяна