Участь у Фестивалі учительських блогів

З 16 серпня по 22 серпня відбувся фестиваль учительських блогів, у якому я взяла участь.

Пропоную вашій увазі свої матеріали конкурсу.

Презентацію можна переглягути тут

Даруй себе дітям!

Будь терплячим в чеканні дива

і будь готовим до зустрічі з ним в дитинстві!
Ш.О.Амонашвілі

2009 рік… участь у конкурсі «Учитель року»… підготовка… опрацювання величезної кількості методичної та фахової літератури…відвідування своєї Альма-матері –  Тернопільського державного педагогічного університету…знайомство із новими інформаційними ресурсами...

Так, я вперше зрозуміла, що можу вести електронний щоденник, у якому описуватиму усі події, що відбуваються на моїй педагогічній стежині. Мій «Щоденник» став звітом про мою цікаву і найкращу у світі роботу – учителювання. Я розповідаю, як класний керівник – про творчих і креативних дітей, як учитель математики та інформатики – про педагогічні знахідки та технології, як учитель, який намагається іти у ногу з часом – про проекти, конкурси, у яких беру участь, як людина – про захоплення та погляди на речі очима учнів.

Крок за кроком, день за днем, я наповнюю свій блог звітами, відео, світлинами та колажами, інакше кажучи – звершеннями, перемогами моїх вихованців. Спочатку було тяжко – сам організуй діяльність, а потім ще й опиши. Та тут на допомогу прийшли діти. Вони почали допомагати мені у написанні статей, створення колажів, а ще у мене уже як рік з’явився свій фотокореспондент – Таня Качор(12 років), яка захоплюється фотографією і завдяки нашій спільній діяльності розвиває свій потенціал, ну і, звичайно, неабияк допомагає мені.

З часом написання статей у «Щоденнику» переросло у мене у хорошу звичку – обов’язково написати про подію, які відбулася. Для мене це стало постійною гімнастикою розуму. Окрім того, блог давав можливість з будь якого місця отримати необхідну інформацію, чим мене неодноразово виручав. Я вже не кажу про самих учнів та їх батьків – чи не найбільша утіха для них знайти в Інтернеті інформацію про своїх найдорожчих, найрозумніших учнів. Інколи, у хвилини ностальгії, я перечитую статті моїх випускників, пишаюся їхніми здобутками та звершеннями. Для мене, це як переглядати старі фото у шкільному альбомі…

Згодом, я вирішила доповнити блог посиланнями на свої презентації на SlideShare, під’єднати відео з YouTube, створити посилання на корисні для себе та учнів ресурси, свій сайт. Мій «Щоденник» поступово став трансформуватися для мене у щось трохи більше, як звичайний записник, він став моїм «блогосвітом».

Так, він у мене забирає багато вільного часу, адже, щоб написати допис, в першу чергу потрібно спланувати подію, здійснити її. Але при хорошій організації праці, це не така вже й проблема. Адже, життя педагога – це постійний рух, творчий неспокій. Окрім того, слово – могутній борець за людську душу, тому варто його використовувати, щоб розповідати про таланти, здібності, життєвий потенціал одних, щоб спонукати до розвитку духовної, інтелектуальної,  фізичної культури, кращих соціальних якостей інших.

Може, мій «Щоденник» для Вас не буде видаватися корисним чи ще чимось іншим, але, повірте, для мене – це моє професійне життя: мої діти, які постійно зі мною, їх гімназійні звершення та досягнення.

Ми поспішаємо до дітей, радіємо кожній зустрічі з ними і сподіваємось, що і діти поспішатимуть і радітимуть кожній зустрічі з нами.