Останнім часом мене хвилює питання: "Якою ж буде наша школа(гімназія) через, припустимо, 20 років". Тому вирішили з моїми учнями реалізувати проект "Гімназія майбутнього". І ось уже є міркування з цього приводу.

Пропоную Вашій увазі допис Тані Загарійчук.

Через 20 років наша гімназія мені видається ще величнішою. Її довгі коридори, схожі на картинні галереї, прикрашені роботами гімназистів. Для кожного предмету виділено своя кафедра. До школи постачають найновіші розробки, з якими так цікаво працювати. У приміщенні також розміщена кімната відпочинку, де гімназисти повторюють уроки, спілкуються, та діляться враженнями про школу. На першому поверсі розміщений спортзал із різними видами обладнань (звичайно, фізкультура стане одним із найулюбленіших уроків). Також не забудемо про обідні перерви…
Адже тепер не потрібно далеко ходити, буфет буде просто перед носом=)). Для нього виділяється більша половина другого поверху. У буфеті стоятимуть апарати із домашньою їжею та столики, щоб спокійно, без метушні поїсти.))) На даху є свій маленький ботанічний сад. Юні натуралісти вирощують дивні квіти. Ці рослини з ранньої весни і до пізньої осені тішать око не тільки в приміщенні, а й на подвір’ї .Скажіть, чи хочеться тепер вам іти назад додому?)))

Своє бачення школи описала Марійка Федорчук на німецькій мові. Можливо, комусь буде цікаво прочитати.

Meine moderne Schule
Meine moderne Schule ist sehr groB. Jeder Klassenraum hat einen Computer. Die Shüler sind nicht in Schülbüher und CDs. Die Schule hat auch einen Schwimming-Pool, Aula, Sporthalle, Dusche und Speieseraum. Die Kinder schwimmen der Schule jeden Tag. Jeden Tag haben die Schüler der Sport. Und nach dem Sport, gehen sie in die Dusche. In dem Speiseraum kann man ihre eigenen Lebensmittel wählen. Es tut mir leid, dass ich nicht in dieser Schule lerne.