Розколядини

15 лютого відзначається одне їх найголовніших християнських свят - Стрітення Господнє. В народі свято Стрітення Господнє 15 лютого завжди вважалося днем зустрічі зими і весни. Сільські жителі по погоді цього дня судили про майбутній врожай, про те теплою або холодною буде весна.

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою: 

- Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.

- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.

- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила! 

На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї - порожнісінька торба. 

У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, - весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці. 

При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше - Зима. "…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!" - каже Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу" про зустріч літа з зимою.

І тому у такий чудовий день у нас проводився фольклорний фестиваль "Розколядини". Гімназисти співали колядки, продемонстрували розмаїття національних костюмів, відтворили традиції Наддністрянського краю.